Найкрасивіші місця світу. Парк Нгоронгоро у Танзанії

Територія Нгоронгорів Танзанії з її мальовничими вулканічними хребтами, луками та лісами, – місце проживання безлічі тварин; тут їх щільність вища, ніж у Східній Африці. Крім того, цей район відомий палеонтологічними знахідками.

Парк Нгоронгоро отримав статус пам’ятника ЮНЕСКО в 1979 році, площа території збільшена в 2010 р. Природна територія Нгоронгоро, що охороняється, охоплює великі високогірні рівнини, савани, рідколісся і ліси. Створена в 1959 році, до неї належить мальовничий кратер Нгоронгоро – найбільша кальдера у світі. Парк відіграє важливу роль у збереженні біологічної різноманітності. Інтенсивні археологічні дослідження допомогли виявити численні свідчення еволюції людини та динаміки розвитку відносин між людьми та навколишньою природою. Зокрема, тут знайдено відбитки ніг гомінінів, ймовірно, залишені 3,6 млн років тому.

Природна територія Нгоронгоро, що охороняється, включає в себе широке розмаїття ландшафтів, таких як савани, порослі травами рівнини, ліси і вулканічні кратери. З останніх найзнаменитіший – кратер Нгоронгоро.

Рай для флори та фауни.

У туристичній компанії RomanTravel Ви можете зробити онлайн пошук туру (екскурсійного, пакетного або індивідуального) в Танзаію.

Територія Нгоронгоро тягнеться на 8094 кв. км у регіоні Аруша, на півночі Танзанії, у Східній Африці. Ця територія має спільний північно-західний кордон із національним парком Серенгеті, який також є об’єктом Світової спадщини.

На території Нгоронгоро знаходиться великий, ідеально сформований однойменний кратер – найбільша кальдера світу, що не діє, з найбільшою в Африці щільністю представників фауни. На відміну від Нгоронгоро, сусідній кратер Емпакаай перетворився на глибоке озеро. На цій же території розташована ущелина Олдувай, відома геологічними та палеонтологічними дослідженнями та знахідками. Ущелина Олдувай, що утворює частину Східно-Африканської рифтової долини, – джерело безцінних палеонтологічних свідчень походження та розвитку людини. Значення цього місця було вперше визнано німецьким ентомологом професором Катвінклем у 1911 році, проте першими виявили та класифікували найдавніші на той час свідчення існування предка людини уродженці Англії, археолог Мері Лікі та її чоловік Луїс. В 1959 Мері знайшла фрагмент черепної кістки древнього гомініна австралопітека. Оскільки вік фрагмента обчислювався 1750000 років, він доводив, що гомініди існували більше одного мільйона років і що вони еволюціонували в Африці.

У 1976 році в сусідній місцевості Лаетолі Мері знайшла відбитки ніг, залишені прямоходячим гомініном 3,6 млн років тому. Ущелина прорізає пласти скельних порід, що утворюють хронологічну послідовність тривалістю 2,1 млн років, і дає унікальну можливість ознайомитися з геологічною та палеонтологічною історією регіону. Сім’я вчених Ліки виявила у ньому важливі свідчення найдавніших предків людей.

Геологічна активність, в ході якої частково утворилася територія Нгоронгоро, що охороняється, почала набирати силу близько 500 млн років тому. Скельні породи піднялися з товщі земної кори на поверхню, де мільйони років зазнавали ерозії під впливом стихій. Приблизно 15-20 млн. років тому на поверхні Землі виникла гігантська тріщина, що створила Східно-Африканську рифтову долину, що простяглася через Азію та Африку від Сирії до Мозамбіку.

При осіданні землі скельні породи плавилися від високих температур, гаряча лава проникала у розлами та тріщини. Почали утворюватися численні вулкани Нгоронгоро. Вивчаючи пласти базальту та попелу, фахівці визначили, що найдавніші з вулканів – Лемагарут, Олдеані та Садіман, вік яких становить 3,6 млн років.

Завдяки виверженням вулканів збереглися скам’янілі відбитки ніг, залишені прямого гомінінами (першими людьми, що існували ще до людини розумної, Homo sapiens). Приблизно 2,5 млн. років тому вулкан, на місці якого пізніше утворився кратер Нгоронгоро, за розмірами не поступався горі Кіліманджаро. Коли його жерла почали заповнюватися щільними породами, розплавлена лава втратила можливість вивергатися назовні і змушена була шукати інші шляхи. У міру відступу лави неміцні структури всередині Нгоронгоро викликали обвалення піку всередину, у результаті утворилася кальдера ідеальної форми.

Поступово вулканічна активність припинилася, приблизно 2 млн. років тому розвиток цієї території досяг кульмінації. З того часу ерозія зіграла свою роль формуванні ландшафту.

Внаслідок дощу утворювалися озера, відкривалися великі каньйони. Річки, що стікають крутими схилами, несли в озера мінеральні відкладення, ті накопичувалися і утворювали глибокі лужні улоговини, коли озера пересихали.

У цих місцях жили мисливці-збирачі, поки кілька тисячоліть тому на зміну їм не прийшли скотарі. Їх, у свою чергу, змінило кілька хвиль емігрантів, у тому числі предки кушитомовної мбули та нілотомовної датога. Обидва племені були вигнані масаями – скотарями, які влаштувалися в цих місцях разом зі своїми стадами сотні років тому.

Кратер Нгоронгоро площею 264 кв. км і діаметром 17-19 км – найбільша в світі кальдера, що збереглася. Його флора і фауна напрочуд багаті, їх щільність – одна з найвищих у Східній Африці. У кратері водяться майже всі види африканських ссавців, крім імпали та жирафу.

Нгоронгоро населяють величезні череди антилоп гну, зебр і газелей, і навіть невелика населення чорних носорогів, що є межі зникнення. У лісах та на забоки, канни та водяні цапи. Цілорічний приплив води з джерел Нгоітокіток приваблює в околиці безліч тварин. Але в періоди посухи величезні стада буйволів, гну та зебр мігрують із кратера до інших місць у пошуках їжі та води.

У посушливі сезони, зазвичай із травня по листопад, тварини збираються поблизу джерел води. У кратері є найбільші з відомих популяції левів та інших хижаків, у тому числі плямистих гієн, чепрачних та звичайних шакалів. На околицях парку поширені гепарди, але у кратері вони зустрічаються рідко.

В умовах достатку води та їжі в кратері мешкає до 10 тисяч голів гну та близько 4000 зебр. У сезон дощів групи гіпопотамів лаються у калюжах біля боліт Горигор і Мандузі, а також неподалік джерел Нгоітокіток. Великі зграї фламінго можна побачити біля берегів лужного озера Магади на дні кратера.

Верхній край кратера, розташований на висоті 2300 м над рівнем моря, піднімається над дном кратера на 400-610 м. Ближче до краю живуть леопарди, буйволи, слони та антилопи редунки. Вологий період року у кратері проводять багато видів перелітних птахів, найпоширеніші з яких – білобрюхий лелека та європейський клювач.

Фламінго мешкають на озері Магаді, розташованому у кратері. До інших водоплавних птахів відносяться коровайки та священні ібіси, африканські какани, молотоголови, чаплі та гуси. У багатьох зустрічаються птахи, що харчуються падаллю, такі як грифи.

Рослини в багатьох видів ростуть на різній висоті, на стінках кратера і на його дні. Пишні гірські ліси займають круті зовнішні схили, на дні кратера поєднуються різні види ландшафтів: трав’янисті рівнини, болотисті низовини, рідкісне лісо, де переважають акації, і озера. У лісі Лерай на дні кратера зустрічаються жовтокорі акації, а в широкій смузі вічнозелених лісів біля східного краю поширені рясно квітна нуксія і дикий інжир.