Дива світу. Тадж-Махал в Індії

На берегах річки Джамна, за 200 км на південь від Нового Делі Індія, мусульмани заснували столицю Могольської імперії. У ХVI-ХVIII ст. Агра була процвітаючим культурним центром, захищеним масивними стінами Червоного форту, названого так через темно-червоний колір, який на заході сонця приймає місцевий піщаник. Згодом, після спорудження тут найвражаючого мавзолею в усьому світі, який багато хто називає Чудо світу – Агра стала священним місцем. Цей мавзолей — Тадж-Махал, або Корона Палацу, оздоблений розкішним мармуром із вкрапленням дорогоцінного каміння.

Здається, ніби цей пам’ятник потрапив сюди із казок «Тисячі та однієї ночі». З 1631 р. він стоїть на березі річки на згадку про шаха Джахана та його коханої дружини Мумтаз-Махал. Згідно з легендою, молода дружина могольського правителя переконала його пообіцяти, що він виконає чотири умови, якщо вона помре до нього самого. По-перше, знову одружитися, щоб у їх чотирнадцяти дітей обов’язково була мати; по-друге, добре ставитися до дітей; по-третє, щороку відвідувати її могилу; і нарешті, побудувати на згадку про неї палац.

Мумтаз-Махал померла через 17 років після заміжжя, а битий горем правитель приступив до виконання своїх обіцянок. Він непогано знався на мистецтві та архітектурі, серед іншого їм були побудовані мечеть Джама Машид у Делі та парк Шалімар у Лахорі. Джахан запросив до двору найкращих перських, афганських і навіть венеціанських архітекторів для розробки проекту мавзолею та найвидатніших граверів для розпису стін цитатами з Корану.

Було також покликано близько 20 тис. робітників та майстрів, які працювали день і ніч протягом 22 років та звели цілий комплекс, що складається з мечетей та мінаретів, спроектованих архітектором із Самарканда. Якась пандуса довжиною близько 3 км була побудована спеціально для транспортування мармуру. Крім того, щоб уникнути ризику обвалення будівлі на могили прекрасної Мумтаз-Махал і самого Джахана, оскільки він хотів бути похованим біля неї, шах наказав, щоб мінарети по кутах будівлі були нахилені назовні, так щоб у разі землетрусу каміння обсипалося б за зовнішні стіни , не ушкоджуючи внутрішній простір.

Це пам’ятник, споруджений на честь вічного кохання, а не просто розкішна сімейна каплиця, а «придуманий богами і збудований ювелірами», як кажуть індійці. І справді, зовнішній декор будівлі — зробленого з білого мармуру з каменоломнів у горах Макран, що розташовані за 300 км від Агри, що перевозився на величезних возах, куди впрягалися слони, — здається роботою справжнього ювеліра.

Хімічний склад цього мінералу пояснює його незвичайні властивості: немов за помахом чарівної палички він змінює відтінки в залежності від часу доби і погодних умов. Більше того, цей мармур інкрустований дорогоцінним та напівдорогоцінним камінням — агатом, нефритом і гранатом: ними викладені цілі мозаїки з квітковими візерунками. Різнокольорові гілки, гірлянди і квіткові бутони прикрашають стіни будівлі, що вранці набуває кремового відтінку, потім стає рожевим, а потім змінює колір із золотистого на світло-блакитний, поки місячне світло не перетворить його на срібне.

Тадж-Махал відбивається у річці Джамна і височить над садом, як «трон Бога – над раєм». Чотири мінарети, розташовані з обох боків від центральної будівлі, роблять весь ансамбль більш завершеним. Дві будівлі з червоної цеглини – мечеть і будинок для гостей, що знаходяться по обидва боки від мавзолею, – невід’ємна частина похоронного комплексу. Клумби з квітами різних видів та фруктові дерева садів Тадж-Махала сприяють створенню образу, подібного до опису раю в Корані. З саду можна потрапити у вузькі мечеті, оточені високими мінаретами і побудовані на терасі, підлога якої також викладена мармуром, що має описаний вище багатобарвний ефект.

Тут розташовується величезний молитовний зал для сотень віруючих, які прибувають до Агри в період традиційного паломництва. Туристи ж вважають за краще залишатися на великому майданчику перед мавзолеєм, прикрашеним безліччю величезних ніш і невеликих веж, увінчаних крихітними куполами. З первісного комплексу не збереглася лише легендарна срібна драбина. У решті Тадж-Махал залишився таким, яким його побачив востаннє правитель Джахан: він помер у віці 74 років. Коли вмираючого шаха виявили, його погляд, що вже не бачить, був спрямований на мавзолей його вічної коханої.